Jeremiah 32

ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст! 1Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й, 2не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм, 3рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!

Ліни́вство веде́ до злиднів

4Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій: 5нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля; 6вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу. 7Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш? 8Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, — 9і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!

Оце нена́видить Госпо́дь

10Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами, 11він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми, 12в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, — 13тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема! 14Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його: 15очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють, 16серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе, 17сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!

Ба́тькова за́повідь — сторож життя твого́

18Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї! 19Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй! 20Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!

Хто чинить пере́люб, той зни́щує душу свою́

21Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння, 22щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки. 23Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, — 24Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́... 25Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить? 26Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її? 27Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї! 28Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, ▼

▼В ориґіналі: le male nafšo — для наповнення душі своєї. Гебрейське nefeš (душа) у біблійній мові часто визначає життя.

коли він голоду́є, 29та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому! 30Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, — 31побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться, 32бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти: 33він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш! 39

Блудни́ця — на життя твоє па́стка

40Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі, 41бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця, 42прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого! 43На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“ 44щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.